Запустіть свій продукт за тижні.

До цього ми переднімали одне й те саме чотири рази і все одно не могли досягти відповідності. Тепер кожен рілс і кожна обкладинка виглядають так, ніби вийшли з одного місця. Мені більше не потрібно нікому пояснювати стиль — він просто вбудований у нашу роботу. Обкладинки журналу були тим, чого я найбільше хвилювалась, і вони стали моєю улюбленою річчю, яку ми зробили.

Ми продаємо сир — це не та категорія, через яку люди в захваті заходять онлайн. Чотиризонний макет означав, що ми перестали перебудовувати кожну сторінку продукту з нуля, а Менні надав усьому каталогу особистість, якої в нього раніше не було. Виведення нового SKU в онлайн тепер займає частку колишнього часу.

Я гортав двері тижнями, і вони всі виглядали однаково на тих білих студійних знімках. Побачити, як Onex насправді розсувається у справжньому офісі — це те, що змусило мене зупинитись. Замовив того ж тижня.

Зустріч була призначена через десять днів, а в мене були лише слайди. Важливо було, щоб усе працювало на реальній інфраструктурі, а не було клікабельним макетом, адже перше, що вони зробили, — передали його аналітику для перевірки. За дев’ять днів усе запрацювало, а деморежим витримав перевірку на чужому телефоні.

Щопонеділка ми вручну звіряли дані й усе одно помилялися. Через три тижні після старту в нас була одна панель, якою справді користується вся команда. Я не очікував, наскільки велика частина обговорення обсягу роботи буде присвячена тому, що варто не робити.

Кожен запис відбувався телефоном, тому рецепція весь день була зайнята дзвінками, а не пацієнтами. Лише за перший тиждень через застосунок ми отримали 800 записів. Уже те, що застосунок з’явився в обох магазинах без потреби для мене розбиратися в усіх деталях, було варте співпраці.

У кожного клієнта була власна таблиця, і жодна не збігалася з іншими. Тепер три агентства працюють в одному порталі, і я перестав боятися кінця місяця. Документ передавання дав моєму розробнику змогу продовжити роботу без жодного дзвінка.

Замовлення надходили на папері, і кухня працювала навмання в години напливу. Тепер система працює в усіх чотирьох локаціях. Найбільше мене переконало те, що вже в середині розробки я побачив її на екрані реальної кухні, а не лише наприкінці.

Історія донорів була в розсилці, таблиці та чиїйсь пам’яті. Через чотири тижні ми запустилися, зібравши все в одному місці, і залучили $120k під час кампанії. Саме завчасна порада, які функції варто прибрати, допомогла нам вкластися в термін.

Мені потрібно було показати користувачам щось реальне, перш ніж братися за повну розробку. Ми запустили бета-версію та отримали 200 реєстрацій за 48 годин — це дало відповідь на справжнє запитання. Власна кодова база з першого дня означала, що наступна версія не починалася з нуля.

Сім’ї шукали в глобальній базі даних і отримували результати, що нічого не означали там, де вони жили. Нам був потрібен локалізований пошук за актуальними даними у вебверсії та на обох мобільних платформах, і його треба було відразу зробити правильно через тих, хто ним користується. MVP запустили за три місяці, а ще через шість місяців у нас було 10 000 користувачів.

У нас був продукт, але не було візуальної мови, що об’єднувала б його; це стало проблемою, щойно на нас поглянули серйозні люди. Айдентику створили у Figma, а сайт розробили й запустили менш ніж за місяць. Наступного тижня відбулося придбання консорціумом.

Продукт працював, але в досвіді були прогалини, яких ніхто не спроєктував, і користувачі потрапляли в сценарії, що просто обривалися. Оновлення охопило кожен стан, зокрема ті, які ми ніколи не дизайнили. За три-чотири місяці ми отримали інтерфейс, що відповідав реальним можливостям продукту.

Ми робили масові email-розсилки без жодної системи за ними. Не було ні панелі, ні приймання заявок, ні можливості для клієнта керувати власними відправленнями. Через п’ять місяців ми мали керування push-розсилками, налаштування для кожного клієнта та повністю спроєктовані сценарії.